Так, їх меншає з кожним пересічним днем.
Їх, хто нам всім здобув для життя Перемогу.
І дев’ятого травня з ними знов пом’янем
Всіх, хто нам жити у сталому мирі дав змогу.
Ми повинні зустрітися з кожним живим,
Записати, що в пам’яті держать солдати.
Це потрібно і нам, й поколінням новим,
Щоби жодній війні навіть шансу не дати.
Страшну правду про бійню, якою війна
Була кожного дня у житті, не по фільмам,
Розпитайте у них. Бо жахлива вона
Із останніми йде в забуття, й не повільно.
…Перемозі вже є шістдесят п’ятий рік,
Незалежності нашій за рік буде двадцять,
Доживе хтось із них, як до нас на поріг
Прийде доля до тих ветеранів озваться?
