Небо банить слова навіжені. На порізаних променях – вени,
Солодкаве терпіння зривати із себе плоди.
Найгадючіші іскри гудять із очей зелених,
Незачесаний травень у коси… а попереду знов блокпости
Помертвілий патруль і киплячі залізні могили,
Мов розбиті котли після справжніх банкетів і війн…
Пригощайся ще свіжим, хоч і руки давно почерствіли –
Ми додому йдемо кістяками в фундамент замін.
о4.о5.2о1о
