***
по дорозі старій традиційно розбитій
де ривок резонує як матірний реп
я розтрушую рвані ромашкові миті
і набиту оскому набитих дуреп
я минаю біжучі субтитри провінцій
молодої трави прозірчастий гіпюр
як поганий роман де на кожній сторінці
нацятковано плями цензурних купюр
мовчазна і промовиста правда прогалин
поворотів сюжетних різкий ексклюзив
поверховий як ті що зі мною лягали
невимовний як ті хто можливо любив
гіркота цих навіки нечинних фонтанів
як надщерблені зап*ястки мокрі й руді
що стікають мотивчиком кафешантанним
в забуття перемішаній з оцтом воді
гіркота цих невдалих нічних фотосесій
де палали оголені наспіх серця
шугоне у колектор
і все утрясеться
із відкритим фіналом і без видавця
***
знову ці ночі чиїмсь неповерненням кратні
стереотипні як матриці
чорні немов компромати
їсти вечерю а потім серцеві краплі
вити на місяць а потім стелитись і спати
звалювати на каву і на перевтому
подих сейсмічний що раптом на ліжку підкине
чорні дірки рахувати в небі мілкому
вже не відновляться зорі й нервові клітини
хтось із життя мов із партії: був і вибув
божого року
такого-то клятого літа
легко відбувся
наче великий вибух
речовину розфігачивши по орбітах
***
ця вулиця – довга-предовга алея слави
цей сонячний промінь тебе хотів пронизати
як бронзою списа – й метнули його неслабо:
ввійшов тобі в тім*я і врізався проміж п*яти
зависло в зеніті лимонним липким кружальцем
чи будеш до нього стрибати неначе пудель?..
боги ухвалили і ткнули у тебе пальцем
це значить дитинко що ти вже від них нікуди
подібне – подібним: піти зажерти хот-дога
серветку жбурнути в якийсь там проїжджий лексус
ти знала дитинко що усміх якогось бога
не значить нічого крім м*язового рефлексу
до люті долати оцей манівець-минулець
не варта ти кари
чи й слави була не гідна?..
стенула плечима – подумаєш усміхнулись
це значить дитинко що ти вже до них фригідна
