| © Юліан Сліпецький, 01-05-2010
|
Осінь − це диво, яке нам дарує природа,
Це золотом вкриті дороги і парки.
Спочатку красуня, а потім – небога,
Скидає вбрання, всі старання намарні.
Красуне, не плач, ти така золотиста,
Скидати вбрання не спіши, я не хочу.
Ти сонцем налита, така промениста,
Залишся такою, залишся, я прошу.
Коли прийде час, я тебе роздягну,
А зараз милуй мої очі юначі.
Без твоєї краси я в ночі не засну,
Без золота твого, сумую і плачу.
Зігрій мене ніжно, дощів не потрібно,
Не треба, щоб лилися сльози дівочі.
Хіба що від радості капали дрібно,
Щоб дні були довші, а ночі – коротші.
Милуюсь тобою, радію я щиро,
Ти юна красуня, що золотом вкрита.
Без тебе у світі темно і сиро,
Без тебе дорога листям не вкрита.
Осінь, ти диво, йдеш слідом за літом.
Сонечком грієш, листям шепочеш.
Моя королева, пройдеш цілим світом,
Залишся зі мною, бо я цього хочу.
|
|
|
| кількість оцінок — 0 |
|
