відстань між мною
і останньою зустріччю,
як і відстань між мною
і майбутньою зустріччю,
змінюється в залежності.
швидкість впливає на час,
але час узурповує швидкість,
час узурповує час,
бо час – узурпатор часу.
він прикріплюється до тебе при народженні,
прослизає всередину
разом із першим вдихом,
і протягом усієї відстані
узурповує тебе
починаючи з легенів,
доки не стане зовсім важко дихати.
і зараз, усвідомлюючи трансцендентність сутності життя,
я – це той самий я,
тільки тепер
я – це нечастинна частина
всього сущого під назвою Все,
я приходитиму у твої сни
так, як колись приходили твої листи
на мою електронну адресу
і я видаляв їх
плутаючи слово Смерть зі словом Спам,
не змінений у своїй суті
я продовжую сидіти під цим згасаючим ліхтарем,
я – екзистенція,
котра впала на мене
тінню першої різдвяної ночі
планети під назвою
Перезріла Ліхтарна Лампа
Що Чекала Моєї Появи,
наче яблуко, що колись
чекало на когось іншого.
ти й досі смієшся
твій сміх лунає у моєму ледь освіченому тілі
проте, я знаю – це світанок.
і хоч твій сміх ще гулко злітає з вуст
я не відчуваю його всередині тебе,
що сталось?
я чую твоє затиснуте відчаєм серце…
