

	ПОШУК

АВТОРУ:

AlmaNAH

Жанри

Авантюрна проза

Авторська проза

Альтернативна історія

Гоголівський ФОРУМ

Наша статистика

Авторів:	805
Творів:	12187
Рецензій:	18749

Наша кнопка

Код:

Художні твори Поезія Цикл поезій

Analyze Dis (:

© Yephrem Patsyukevitch, 21-10-2006
*** ти господи нащо так покарав адама з євою цнотливець невблаганний якщо собі ти залишаєш рай баґами збільшив би принаймні а так земля немов пузир зі льодом не виліза з мерзотної погоди ти боже вже настільки непрактичний що бабі поцьку дав а дядьку тичку і змусив парочку навпомацки шукать згори назиривши собі марічку-мать якби ми всі були гермафродити як легко би народжувались діти терплячі люди зуби зачиняють і дивляться собі ув інший бік щоб стриматись і гидко не обхаять хай він сякий я буду чоловік я на землі але під боком баба і чхати нам на маршала з генштабу Брокен немов суккубою прозорою що вдягнена у плащ із літер у серці ночі під дощами танцює й плаче маргарита і тінню зеленавомідною гримить розпачливими крилами знетілений на духа фауст його вогнем обплів обачливо пурпурний біс неначе саваном або як тога імператора і піднімає й віддаляє від підданних а в небі смерть неначе ніж кривий кривавий його чекає голови і переплетеними водоростями в нічному серці океану хитаються боги та фавни боги апостоли жінки одягнені в напіввогненні півдощові плащі зіткала які одна і та ж рука і круків пригорщу за пригорщею обривками великих стай вона до ночі свисту кидає птахів лахміття півсліпе і круки падаючи попелом на хвилі в мертвий океан кричать недовго й відчайдушно один і непрозорий знак серед взаємнонепроникних і невидимих напівслів знаходить крик свою стихію і опирається й летить допоки сяйво дня жорстоке поверне голоси землі з якої встане тінь зелена і біс регоче за плечем і серед них немов суккуба відпала жінка від небес визбирує душі уламки в надії склеїти колись *** На башті опівніч під баштою - перша година ночі хвилі біжать крізь довгораменний безкрай на камені два чумаки черпають із чорного моря сіль та важке цебро тільки холодне світло чіпляє місяць пливе угорі і два - ні, три - коливають унизу одне в шумовинні і два у цебрі чумаки зазирають чи набралося солі і срібло розлущується пірнаючи в зіницю дроблячись у кривих дзеркалах нігтів та стиснених устах що наче ворота церков запечатаних Іосафатом розгорнені віяла хмар не потьмарюють срібного дукача на чорному шнурі але постаті мигтять зникають на мить і знову постають утираючи рукавом очі вологим і блискучим
Написати рецензію	Рекомендувати іншим

Рецензії на цей твір

Згенеровано за 0.00939702987671 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Analyze Dis (:

Рекомендую