Парфуми “Шанс” у мене на поличці…
Твій подарунок і моя печаль…
Тебе немає, а мені з незвички
Вже вкотре ніби голос твій звучав…
Твій подарунок справді символічний…
Був шанс…І що ж? Тепер його нема…
Лиш день вчорашній і турботи звичні…
На серці ж лиш тривога і пітьма.
Лишився “Шанс” у мене…А у тебе???
Чи за душею щось лишив собі???
А наш синок щодня малює небо,
Крилату мрію, білих голубів…
* * *
За любов промовляю тости,
Хоч не вірю у щем зізнань.
Йду до тебе – неждана гостя –
В шатах сумнівів і бажань…
Ми з тобою уперше стрілись
На пероні розбитих снів…
І звідтоді я не змінилась,
Бо мій дух безвідрадно скнів…
Мої губи про все мовчали,
І мій розум не визнавав…
Очі ж бачить тебе жадали
В сяйві весен, в буянні трав…
Чути б голос твій і зустрітись
У кімнаті – щоб тет-а-тет …
І на тебе щоб знов дивитись,
Малювати щоб твій портрет…
Ні, не пензлем, як ти, - а словом…
Щоб ти вийшов таким, як є…
Усміхалось щоб світлоброво
Намальоване щастя моє…
Щоби поруч кішка Аліса
Умивалась…Гостей стрічай!..
Я прийду, принесу мелісу,
Будем пити з тобою чай…
Хай вгамує він біль і муку,
Що нестерпно вогнем пече…
Простягну тобі, друже, руку…
Якщо зможеш – підстав плече…
Автобіографічне
Моя мама так дивувалася
І ніяк збагнуть не могла:
“Дочка – вчителька! Як це сталося?
Ох, і швидко ж вона зросла!”
А дідусь усміхавсь:”Не віриться?
Що ж, приходить всьому кінець…
От і вивчилась.От і виросла.
На свій хліб пішла.Молодець!”
Я ж – збентежена й трохи знічена,
Бо сказати прийшла пора,
Що назавжди лишусь ученицею
У прадавній школі добра.
Шкільне
Живе чеканням школа в сяйві літа,
Стомився дзвоник тижнями мовчать,
Ясна доріжка, росами умита,
Уже зібралась дітлахів стрічать.
Причепурився серпень для годиться,
Він так шкодує: час настав іти…
А милі айстри, ніби учениці,
Вже білосніжні одягли банти…
Перед першим уроком
Забуваю поради, рецепти і голу теорію…
Треба зважитись тільки і потім ступити крок.
От вона й почалась – ще не створена мною історія,
Бо я зараз іду на свій перший в житті урок.
І уже не підійдуть перевірені кимось методи…
Все забуду на мить, лише мовлю слова прості…
О сміливість моя, незрадлива супутнице, де то ти?
Адже будуть іще і не перші уроки в житті…
