епіграф:
де жити не важко,
там і умерти не страшно.
дійові особи: лірична героїн_я, вона ж - л.г.,
і кілька її дисоціацій.
л.г. /партія німфетки/:
покотився уздовж ріки синій потяг і на колеса
намоталися будяки й кволі тіні горілих сосен
він загойдує він такий: збуваються всі адреси
всі дороги чоловіки животи і трава волосся
л.г. /партія провінційної драм.акторки/:
він монтує німі стрічки зі стоп-кадрів вокзальних станцій:
голубове, нові санжари, о! - полтава... й усе кіно...
я тримаю чолом шибки. я тримаюсь... бо без квитанцій
сосни просяться у вагон, напираючи на вікно...
л.г. /партія тіма бартона/:
анемічно-бліді вишні притискають до чорних пальчиків
білі ваточки-квіточки, кров зібравши в червоні ягоди.
ми на світі тепер одні. нам нікого не треба бачити...
потяг теплий, бо він такий: для самотніх, дурних і лагідних...
хор /багато-багато геометрично правильно розташованих л.г./:
плями сонця - руді коти... з абрикос облітає сніг,
мов пігулки від самоти. саме ти мені замість них...
о!о!о!о!
л.г. /партія провідниці/:
хмари йдуть на вечірній дзвін і збираються у руках...
горизонт від води м*який. наш вагон прибуває в_сім!
потяг котиться вздовж ріки. рейки плутаються в гілках...
ти, напевно, такий як він! я, напевно,
така як всі...
л.г. /партія вар*ятки/:
а на яблуньках качечки червячки колупали з яблук
і злітали затим у ніч: о-о-о-ой густою червивою зграєю!
непритишена ще ніким, ледве чутно тебе питаю я:
...що тобі сниться, коли ти мовчиш
і мовчанню немає краю?..
дубльдва:
...що тобі сниться, коли я мовчу
і мовчанню немає краю?..
л.г. /партія поетки/:
а коли це порожнє слово
врешті стане мені на горло,
потім - стане дорожчи-м-овчання
і чуттєвої анаші,
ти послухай, моя_любове:
хай хоч тричі слова і сови
геть не ті, ким вони здаються,
