Як місяць позолотить
Вечірні осокори,
То вийди на подвір*я
І подивися вгору.
Чи бачиш он ту стежку,
Покручену,в*юнку?
Вона веде до Криму,
По сіль білу,м*яку.
Чи чуєш,ремигають
У упряжі воли.
Куди ж це вони їдуть
Із грузом немалим?
На возах чути пісню
Поривисту,лунку,
То чумаки співають
Під тишу цю дзвінку.
А хто на віз та не сіда,
Все йде біля волів?
То молодий ще отаман
Веде нічний дозір.
Отак помалу – помаленьку
Їде чумацька валка,
Не вийде сьодні ночувать,
Бо була перепалка.
А як знайдете ви дорогу,
Хоробрі чумаки!?
Проїхать треба п*ятсот верст
Крізь ріки й будяки.
А чумаки відповідають:
«Читаєм по зірках,
Там шлях намічений чистенько,
Не заблукаєм в будяках!»
А згодом вісті –
Чумаки уже у Крим приїхали,
Товар на сіль обміняли
Й додому поїхали.
Може їхали вони
Й по наших стежках,
Бо десь ніби ремигають
Воли у возах.
А чому той срібний шлях
Та Чумацьким зветься?
А чому ж вночі я чую,
Наче пісня ллється?
Мабуть просто чумаки
ті зірки читали,
В Крим по сіль все їхали
І пісні співали.
