і серце кришилося, і я обезводнюю
і мама мене не народить удруге
а скільки осіло у шлунку безоднями
а скільки у крові було напруги
на небі нас вкрали б прибульці з променя
а сонце світило немов заплакане
оскільки ми рано стаємо кволими
навколо усе засипане знаками
і голки стирчать із печальних лідерів
і голки пасують сучасним покидькам
і лсд пропливає відрами
знов теплоту називають обрієм
звідки в любов як у кішку з лапами
можна почати недбало вірити
з мене сьогодні аж слина капає
готова яму у небі вирити...
