Ще голе пташа -
ще голе гілля -
то лише темні тріщини чорної блискавки на небі -
то ще голий світ -
той світ, коли
ще намисто
було з крапель,
текло по грудях чистим струмком,
коли ще у волоссі сяяли тисячами водянистих коралей-зір..
і хто сказав,
що тo не був голий - райський - світ?
Людина з другої спроби
є людиною другої проби?
Сотворений акт
до Божої вподоби
згідно ЙОГО подоби?
Ще голий світ
без фігового листочка,
без пізнаного яблука -
зі сонцем,
танцюючим в короні
пишнолистого дерева,
по гіллях, як по меандрах
стікають дощові краплі,
всмоктуються зміїстим корінням,
ще не знаючи, що саме вони стануть тим зерном -
тією причиною розвитку-розвивання-повивання-
завивання-
замотку-
розмотку-
кокону
барвистого
шовкопряда
довгих осінніх ночей,
що народили райське дерево,
що згодом тріснуло
і в його дуплі
дотепер
множиться
дво - ні, три-єдиний ЗМІЙ ...
(але змий! Змій? - змий цю ересь!
Світ ніколи не був голим -
зі-три цей залишок ієрогліфу "3"!!!)
І так... почнемо все знову:
був день, і була ніч -
і над космічними водами
носився
одинокий ДУХ..
І був дощ.
Багато дощу
крізь ребра.
I ще зовсім
не росли
дерева...
