а о 6 ранку рвуться простирадла, сорочки і ілюзії
а о 6 ранку роздираються перетинки і динаміки.
а о 6 ранку,а о 6 ранку...
а о 7 ранку ти йдеш безладна, чужа і замучена.
а люди у транспорті пишуть денні графіки.
а о 7 ранку...це ж о 7 ранку!!!
і кроки сотень таких,як ти
різниця, хіба шо, колір ваших очей.
ти - такая, як вони.вони, власне, ти.
витирають паркети, граніти й асфальти.
у їх подушках сльози безсонних ночей.
плачуть усі. тихо чи голосно.без винятків.
а у всіх покинутих будинках часом горить світло.
часом вони стають у нагоді.
чуєш, навіть ті,що майже зруйновані!
(Продовжити)
і твоїй душі час від часу буває доить тепло,
часом хтось заходить перечекати негоду.
час від часу, раз на пів року.
а о 2 по півночі приходить єдиний і незмінний
а о 2 по півночі цілує і латає твої рани.
а о 2 ночі...це ж о 2 ночі!!!
та й він не витримує, і б"є ляпас неодмінно
і виправдовується дощем, і благає правди
з 3 ночі до 5 ранку.
просить пробачення і змиває твій бруд сльозами
тільки він тебе кохає, він нехтує своїми снами.
тільки вітер...один лиш холодний вітер.
і заганяє тебе холодними обіймами і ліжко,
цілує у губи,у руки й у скроні ніжно.
а вже 6 ранку, вже знов 6 ранку...
