Де закінчується тротуар,
Уривається вулиць кільце,
Там ріка шумить в осоках,
Сонце червінню барвить шлях,
Студить крила місячний птах
Вітром з м’ятою і чебрецем.
Гайда звідси, де вулиці мов лабіринт,
Де дими та асфальтовий згар.
Ми неспішно та мірно здолаємо путь,
Білі стріли шукаючи крізь каламуть.
Намальовані крейдою стріли ведуть
Нас туди, де пропав тротуар.
Так, неспішно та мірно рушаймо у путь,
І ходімо, куди білі стріли ідуть,
Діти стрілами нас аж туди приведуть,
Де закінчується тротуар.
There is a place where the sidewalk ends
and before the street begins,
and there the grass grows soft and white,
and there the sun burns crimson bright,
and there the moon-bird rests from his flight
to cool in the peppermint wind.
Let us leave this place where the smoke blows black
and the dark street winds and bends.
Past the pits where the asphalt flowers grow
we shall walk with a walk that is measured and slow
and watch where the chalk-white arrows go
to the place where the sidewalk ends.
Yes we'll walk with a walk that is measured and slow,
and we'll go where the chalk-white arrows go,
for the children, they mark, and the children, they know,
the place where the sidewalk ends.
