Пісні старих криниць, закинутих горищ,
Де скрипка тріснута враз бренькне без причини,
В пожовклім томику зів'яла конюшина
Дріма – мій дивосвіт дитячої пори...
Старі ключі тоді вишукував щоднини,
Бо вірив: ключ — то дар понад усі дари -
Відчинить вхід до таємничої гори.
Ввійду, мов князь блідий з полотен старовинних.
Метеликів прудких наздоганяв у парку,
Влаштовував театр у світлі ліхтаря
І добрих десять літ збирав поштові марки...
Бо то були шалені мандри за моря,
Навколосвітніх див й пригод причастя...
Солодкі марення, безглузді, наче щастя...
***
Відгуки і рецензії – тут: http://gak.com.ua/creatives/2/22615
*** Оригінал
Leopold Staff
DZIECIŃSTWO
Poezja starych studni, zepsutych zegarów,
Strychu i niemych skrzypiec pękniętych bez grajka,
Zżółkła księga, gdzie uschła niezapominajka
Drzemie - były dzieciństwu memu lasem czarów...
Zbierałem zardzewiałe, stare klucze... Bajka
Szeptała mi, że klucz jest dziwnym darem darów,
Ze otworzy mi zamki skryte w tajny parów,
Gdzie wejdę - blady książę z obrazu Van Dycka.
Motyle-m potem zbierał, magicznej latarki
Cuda wywoływałem na ściennej tapecie
I gromadziłem długi czas pocztowe marki...
Bo było to jak podróż szalona po świecie,
Pełne przygód odjazdy w wszystkie świata częście...
Sen słodki, niedorzeczny, jak szczęście... jak szczęście...
***
