Відчуття наче осінь почнеться у травні
квіти помруть завчасно
і я не встигну до них доторкнутись.
Меланхолія мозолить в тиші
стирає пальці і очі сліпить
неефективне сонце.
Прогулянки звужують простір
так самотньо що не хочеться бачити
нікого по кілька тижнів поспіль.
Навколо завжди павільйони
але моє кіно досі шукає режисера
квіти і пожовкле листя
хвилює лише мимопрямуючі потяги
сумно від страху
що кастинг може не закінчитись ніколи.
ПІСЛЯ МОРЯ І
Можливо сумління мене розчиняють
не просто так?!
Хоча просто так
навіть промені сонця крізь брудні жалюзі
не пробиваються.
Сталося так
що я їх роками не відчиняю.
Я б зрадила залюбки цей смак
той що спотворює весну.
Я б хотіла дізнатись коли повернусь
туди де хтось чекатиме.
І взагалі це місце
було б знайти непогано.
Я наче вінок з польових квітів -
ніколи не в’яну
це від того що зразу була суха.
Співай для мене, грай і співай
поки море по волоссю гуляє вітром.
Тобі ж небагато струн потрібно,
щоб підтримувати життя
в надлегкому тілі ?!
Сором’язливо посміхатись -
маємо тікати -
відстань порятунок.
У ритмі травнева весна.
Відчувається не солона й солона вода
в одній пляшці.
Мелодію тільки не припиняй
уранці
чекає нове життя ...
ПІСЛЯ МОРЯ ІІ
Не чекала і не знайшла
та іноді просто розмова
наповнює ароматом тишу
дорожчі за спогади лише зміни
не важливо на краще або на жаль
морське повітря розтираю по тілу
новий тиждень - повернення у клітку
де слова народжуються
від дотику грубої вишиванки до тіла
тонкі руки, відсутність прикрас -
ніжна втома. ЯК ШКОДА
ЩО НАВІТЬ У МРІЯХ
НЕ МОЖНА ЗАМІНИТИ АКТОРІВ
тому й весна холодно дихає
травнем у квітні
мабуТь коли збуваються мрії
перестаєш чекати тепла.
Я - справжня! Я - вільна!
Я - просто слова,
сказані щоб відчувати.
