Я обожнюю тебе слухати
особливо вночі
і коли тримаюсь за тебе
блукаючи слизькими дорогами.
Я обожнюю тебе слухати
з захопленими очима
тремтять під літнім платтям коліна.
Так в моєму серці весна зліва
хвороблива дитина вмирає повільно
за планом чекаю на зміни
запрошую тебе склеїти мої частини -
розгублені крихти змісту...
Але мої коліна зводять з розуму!
А я ж обожнюю тебе слухати
без відпочинку думати
що ти моя вдача і мета.
І я захлинаюсь від диму
брудно все бо зрозуміло
що не склеїш ти ніфіга.
І тут твої безглуздя клеять з нас друзів
і по-іншому ніяк!
А я ж люблю тебе слухати
думати що розумію всі твої слова.
І скільки б годин
ми не шукали сірники
у кіоску рибний дим склеїть з нас дрова.
А я підпалена розмовою
відпущу тебе додому
бо слухати тебе
ще шкідливіше ніж життя.
