В моїм серці зима, в голові моїй абракадабра
Я із жахом чекаю нічних нескінченних годин
Бо до мене у снах прибігає страшна чупакабра
І висмоктує кров із моїх захололих судин
Моя люба дружина ночами літала на швабрі
І тому не боявся ніякої я чортівні
Та з’явитися варто було молодій чупакабрі
Й з того часу не стало життя і спокОю мені
Я по лезу ходив, мене доля тримала за зябра
Я виходив сухим із води і холодним з вогню
Та я раптом узрів, що навколо одні чупакабри
І чатують, щоб випити кров захололу мою
Я живу поміж них, мов комар, з павуками у банці
Та на світі тримає мене ще надія одна —
Що навчу я їх їсти солодкі, смачні помаранчі
Так як пані Галина навчила свого кажана*
Я одну покохаю аж до забуття і нестями
Покладе чупакабра голівку мені на плече
Ми врятуємо світ лиш красою і лиш почуттями
Тільки б встигнути, поки ще кров у судинах тече…
