П´ять хвилин під зеленим весняним дощем -
i тягнеться п´яним волоцюгою провулок,
ледь зачіпаючи жовтизну золотого дощу -
розквітає..
вже розквітає і мамин,
і міський ботанічний,
і дачний тепличний,
і райський садoк -
і ще так далеко до осені...
і П´ять хвилин під пацьорками зеленого дощу -
у ринвах дрижчання швидкої ходи - крапель і часу поспіху..
Oн - вербні котики вже відпухнастились,
а сліпий все тягне у провулку
свою одиноку проволочену струну - колючий дріт - пунктирного голосу -
і -
крізь Літеру Брейля - навпомацки
прочитує рельєфи психокартографії
і перший у світі
порно-часопис
для сліпих
(і для засліплених)...
З яблука, каже, з грішного яблука все почалося -
з його досконалої круглої форми:
з яблука жіночих опуклостей,
яблука звабливих очей,
адамового яблука -
яблука держави
i нуклеарного яблука атому -
забороненого яблука
круглого нуля...
з яблука розбрату
у маминім саді..
І поки ще в райськім саді
квітне весна -
яблука ще
безрельєфні .. -
лиш сивий сліпець пізнає на дотик
барву їхніх пелюсток..
