|
|
| Авторів: |
2698
|
| Творів: |
51586
|
| Рецензій: |
96021
|
|
|
|
Код:
|
|
|
Ошибка при запросе:
INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 22457, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '3.139.83.248') Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed
|
Художні твори
Поезія
Поезії
|
|
|
| © Ольга Зозуля, 10-04-2010
|
Зів’яла квітка твого болю,
І дощ чекання припинив,
Тепер я більше не з тобою,
Ти тільки мить в мені прожив…
Забула ніч твої ножі
І нелюбов, і нелюбов…
Хвилину рідні, вік – чужі,
Жорстокий, дикий звіролов…
Відкритий дім, відкрите серце, –
Тебе це гріло повсякчас,
Тепер для тебе все це стерто,
Вогонь, лиш тріпнувшись, погас…
І ця стіна тепер розбита,
Свобода дихає в мені,
Душа тобою не зігріта
Встає із попелу зими.
Ти зазирни мені у очі, –
Про тебе згадки там нема,
І я тепер уже не хочу
Цього прогірклого вина…
Цього запиленого трунку,
Який байдужістю вбиває,
І недолугого пестунку,
Що на світанку відлітає…
Сторінка списаного болю
І соломинка пустоти,
Тепер я більше не з тобою,
Я зрозуміла, це не ти…
Ні ти мені, ні я для тебе,
Ми паралелі: дні і ночі,
У тебе дощ, у мене небо,
Ти все стоїш, я жити хочу …
Я не кохаюся у сумі,
Я просто серце віддаю,
А ти у чорній-чорній думі
Його підносиш до вогню…
Ти – соломинка пустоти,
Яку я втримати хотіла,
Але вже знаю, що не ти
Мені загоїш білі крила.
Не ти мене любити будеш,
Тебе не вчив цього ніхто,
Чи пам’ятатимеш, забудеш…
Мені тепер вже все одно.
Лишайся сам в своєму домі,
Де тільки ти і тиша спить,
Ми вже з тобою не знайомі,
Лише зустрілися на мить…
Нехай тебе прихилять зорі
І бережуть твої думки,
Не захлинайся в цьому морі,
Де в самоті завжди плисти…
Я пам’ятаю милування
І не забуду поцілунки,
Але це було не кохання,
Лише гіркі любовні трунки.
09.04.2010
|
|
|
| кількість оцінок — 0 |
|
|
