|
|
| Авторів: |
2698
|
| Творів: |
51622
|
| Рецензій: |
96045
|
|
|
|
Код:
|
|
|
Ошибка при запросе:
INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 22456, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '18.119.158.110') Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed
|
Художні твори
Поезія
Вірш
|
|
|
| © Ольга Зозуля, 10-04-2010
|
Лягає тяжко, невблаганно
Незмірний камінь на серця,
Кохання мучить нас безкарно,
Не відпускає до кінця…
Хай як болить, свої лабети
Воно від нас не забере,
Колишній спокій кров’ю стерто,
Сльозинка річкою стає…
І всі розмови наче вітер –
Дмухнуть і стихнуть назавжди,
Читай у серці сонми літер,
Які збираються в склади…
Весь світ запилений і сірий
І нецікавий вже мені,
Лише твій образ геть безкрилий
Горить у сонному вогні…
Де ніч, там сон мене не знає,
Де зірка, – вистиглий туман,
Любов тягар усе складає:
Печаль і розпач, і обман…
Брехня це все про час і рани,
Про те, що гоїться кохання,
Мої думки немов тирани
Вбивають краплі невертання…
І знову все до серця лине,
Немов потоки ручаїв,
І сонце сяє й небо синє,
І крила знову у птахів…
У цій країні теплий вітер
І цінність подиху мого,
А я лиш бачу сонми літер
І дотик погляду його…
Мене з тепла дощі гукають,
І я піду до їхніх рук,
Вони усе про мене знають,
Вони – брати моїх розлук.
Прости мені, гаряче серце,
За те, що я тобі мовчу,
Під моїм серцем холод в’ється,
Тому що іншого люблю.
Я з ним в дощах шукаю світла,
Серед снігів побачу квіти,
Для мене інша доля зникла,
А з ним – нехай усе розбито…
Нехай від цукру гірко буде,
Я все одно його тримаюсь,
Одвічна гирява облуда, –
У ній померти не злякаюсь…
Прости мені, хороше серце,
Що я не бачу твоїх рук,
Без нього світ для мене стерто
І я в полоні вічних мук.
08.04.2010
|
|
|
| кількість оцінок — 0 |
|
|
