А я посміхався
Сонячним промінням
Небу,
З якого град падав
Мерзлим вороняччям
В недочутий крик,
Де мій вірш
Відкарбувався
Не в останнє
Стомлено присягаючись
На вічність Поезії.
Стрілки зеніту
Вмивалися
В агатових очах кави,
І день не побачив,
Коли я встиг зашнурувати
Вечір.
Терті листки
Шурхотіли
На пропалених долонях,
Приборкані копійки
Лоскотали кишеню
Джек-потом.
Я окропив
Чергуючого джокера
Матюччям,
Затуманені проліски
Зарясніли поміж строф
Аквамарином рими.
Весна сьогодні вдало
Охмелилася
Вирійним листям,
І ніч потроху почала
Торкатися виморених
Асфальтових губ.
15.09.2006 рік.
