Великдень на самоті. Самотність вже ріже в очі
І тишею на вустах зривається і болить.
Так мало тебе мені, так мало... Та світ не хоче
Зігріти своє дитя, що корчиться і тремтить.
Немає тепер вже страху, я вільною знову стала,
Як вітер, що пролетить крізь тишу твоїх думок.
Повернеться у словах і знов промайне над ставом -
Холодним й навіки пустим, залишеним під замок.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design