Колом ввігнутий чорний вітер -
Це ніч заступає будинки надхилені.
І наче стомились тепла долоні,
трохи холод і трохи безсилля
Цих зашерхлих картин над баром,
вони так нікого і не зворушили.
І що з них можна взяти?
Тугий пейзаж трьох будинків над озером –
лише слова.
А може вони були кам`яними і сірими,
Мов острів пустої печалі по
старенькій служниці.
В неї суглоби боліли перед дощем,
А господар як завше бісився й стрибав
крізь шибки,
не маючи пояснень.
Три будинки й дві жінки в житті:
мама та зблідла трактирщиця.
Де ж тут відчинене вікно і розбиті ставні –
Просто три мотелі над озером,
з червоними дашками.
