Скажи, не буває такого, що просто смикає?
Коли думаєш, що хтось із друзів давно помер.
Ви ж півроку не бачились!
Тебе могли просто не повідомити.
І все ще думаєш, що він поруч –
Простягни руку та впіймаєш.
А там вже порожньо,
Або тільки родичі у куцих чорних шаликах…
Або - що ти вже помер.
І нікого не повідомив навмисно.
І себе не повідомив.
І ото сидиш, хрустиш шийними хребцями,
Клацаєш холодними пальцями по клавіатурі.
І не знаєш, чого воно так сьогодні смикає.
І йдеш через дорогу пити каву…
Скажи, у тебе так не буває?
