Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2660
Творів: 49653
Рецензій: 94156

Наша кнопка

Код:



Художні твори Поезія Містика

Сон - Я з матір’ю у церкві...

© Катруся Степанка, 05-04-2010
Я з матір’ю у церкві, в середині,
любуюсь росписом на куполі, чудовим.
Душа радіє – рук моїх творіння!
Це все… для Неба є, дарунком новим.

Але, той купол, оживає ніби,
розширюватись став…
направо...
вліво...
Не бачу я у своїй праці хиби,
переливаються всі кольори мінливо,
краси безмірної!
Чомусь…
такий маленький,
став розпис той – у лівій стороні,
а в правій стороні, увесь чистенький,
там – штукатурка бачиться мені.

Вся церква сіра...
Ні – це вже Собор!
Це Храм, якому не одне століття!
А може тисячі вже літ?!
Це є – мотор,
який спасає душі від страхіття!

– Це наша церква родова, –
сказала мати, що стояла поруч, –
я знаю – ми живі… вона жива, –
тоді рукою повела ліворуч.

Шукати починаю середину...
Рел’єфні кола, два, нащупую рукою.

Навкруг, неначе хтось збивав перину,
так все – пилюкою покрито віковою.
Пилюка ця, сягає нам в коліна,
не розлітається як пух…
і не припала.
Мов тут, колись, спинилася хвилина...
безмірний спокій... хоч, вона не спала.

– Ось, я знайшла, два кола на підлозі.
Хотіла сісти посеред малого,
але матуся стала в допомозі:
– Ні. Тут, є середина Храму цього!

Сідаю в коло, що вказала мати
і піднімаю голову угору..
.
Хвалу потрібно матерям віддати,
якраз це місце виявилось впору.

Сиділа у самій я середині,
під куполом – Всевишнього покровом.
Як повезло мені – простій людині!
Ці почуття не виказати словом.

Тут, із грудей у мене, засвітило...
і вирвався стовп світла…
наче сніп...
посеред купола проходило світило,
таке яскраве...!
Але зір – не сліп.


Сягало Неба світло це чудове,
мені здавалося – воно є золоте!
Та, придивившись, вбачила я нове...
Воно – живе!
Живе!
Життям цвіте!
Золоті ниточки – мов черв’ячки вертляві,
пилинки – ніби клітки в нашім тілі…
Це є – реалія!
а не в моїй уяві,
все рухається… мов, ласкаві хвилі.

Дивлюся і любуюся красою.
Єднає світло Небо із – Землею,
а ще єднає силою Святою,
Отця Небесного з частинкою Своєю...

Це відчуття і до тепер зі мною –
стовп світла в Небо золото-живий
і тіло – все наповнене любов’ю…

а Старий світ, неначе став – Новий!

              
                2004р.
  


Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.92486596107483 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Історія Європи. Український погляд
Кожен з нас має знати історію власного народу. Бо історія – це його посвідка на проживання на рідній …
Погляд на світ через призму пародії.
«Прометей поміж грудей» – тільки ця провокативна назва збірки чого варта! І це не натяк, це те, про …
День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …