Кругом мене оточують ікони,
Висять на стінах – дивляться на мене
І чи потрібні їм мої поклони,
Бо знають – дійство це двомірне.
Ці чисті погляди, наповнені любов’ю,
Мені вселяють в серце тихий спокій,
За все заплачено Ісусовою кров’ю,
Життям Святих, в молитві їх глибокій.
Дивлюся я, а чи закрию очі,
Душею відчуваю їхню душу,
Неначе не потрібно дня і ночі
І піддаватись часу я не мушу.
Час зупиняється, він не спішить нікуди,
Бо все Божественне є вічне перед часом,
А значить, в Бозі стануть кращі люди,
І будуть всі з Ісусом жити разом.
