По вичовганих зорях котить возом
між смертю і життям чиясь душа
і проливає гірко перші сльози
Архангел Михаїл, бо не лівша.
Одесно нагострив і довго міряв:
а раптом відверне душа убік
і знову переб'є думки і мрії,
скорочуючи день життя на вік.
Небесний меч потрапив точно в ціль:
лінивих душ не треба в цьому світі,
розсипалась душа на порох-цвіль,
бо не старалася ніколи жити.
