У людського життя — смак гріха:
він лише видається солодким,
але більше кислить і гірчить…
Вже під ранок зоря вичаха.
Пристрасть тішить цілунком коротким.
Бог, що зветься Любов’ю, мовчить.
Нетерплячість жіноча — лиха:
Єва яблуко рвала — зелене,
і не спіло воно на губах.
Та спадав ореол жениха,
і сотала оскому щоденність,
намиваючи злобу і страх…
І розверзлися Божі уста!
І сказав Він, урешті, відверто,
що не той Єва плід узяла…
Але гріх наш добив і Христа:
губка, дана йому перед смертю,
мабуть, з яблучним оцтом була…
