виснажлива колумбіана
подумки кроки роки перегортати
ті що відсиджувала в шухляді -
як в особистому андеграунді
ну і що тепер тільки наздоганяти
печалі пещені як нувориші
ліпити з них вірші бездоганні -
будуарні скиглення і не більше
лобом битися об стіни країни
античудес та обраних людожерів
а думки купчаться немов караїми
тіла свої розпростують жертвенні
дихай глибше оббіловуй свій біль
інакше ніяк не вижити не виборсатись
як полотно щоки і руки білі
легко читаються очі неначе вивіски
виснуть ілюзії по краю сукні китицями
і най підіймають на вила тебе на кпини
не загубити себе не загубитися
битися об кригу
битися без упину
