***
Всі слова – оболонки,
всі слова – шкаралущі:
як буденний одяг чи святкова одіж.
Всі слова – то людська колотнеча-гуща,
з якої Господь виходить.
Не зрікається, не тікає, не покидає –
голим тілом сяє у сірі лиця.
Гурт свиней біснуватих прірва ковтає.
Вівці Божі розходяться поодинці...
Я намацую слово, як траву підножну.
Не ідіть за мною – паші достатньо.
Тут нема заблудлих, тут Господь із кожним:
помагає руну наростати.
