Ті звуки вже німі - згубились в павутинні.
Всі образи старі в нікуди завели.
А ми з тобою вдвох чекаєм гільйотини.
Не залишай одну, померти не звели.
Старі ключі, на жаль, не відімкнуть темниці.
Магічні ліхтарі не вірять в чудеса.
В них вірим тільки ми - поламані і ниці.
В них вірить тільки дощ незримий та краса.
Та де ж її знайти? Маскуєм вітражами.
Розбивши нас ущент далеко від межі.
Та де ж її знайти? Десь поміж міражами.
Повторюючи вслух, що ми тепер чужі.
