межи мною і часом дзвінка порожнеча і ти
межи нею і мною не станеш тобі не пройти
де від спалаху тіні ховаються в темні кути
де загуснули дні у в’язку й неминучу розв’язку
на два пальці налито нам відстані тиші терпцю
замішати коктейлі - й обличчям у відповідь цю
небажання і страх - тільки двоє старих волоцюг
що на витертій платівці слухають нас ніби казку
ніби казяться очі й опущені руки горять
симулюють розпуку зізнання поставлені в ряд
не лукав з рукава витікатимуть ріки моря
і остання сльоза недоречно потрапить у Каспій
