Не назветься тюрмою це літнє безсоння:
Ти прийшла зі снігів і в нікуди ввійшла.
Тут збирала пожовклі хвилини в погоні,
Там шукала у безвісті вічний свій храм.
Обертаючи в пам'яті пройдені милі,
Де до тебе зі снів Містер Ікс промовляв,
Залишались лунати на радіо-хвилі
Ці солодкі - під натиском клітки - слова.
*********************************************
З підсвідомості махом введе у минуле
Не ілюзія, швидше нічний поводир.
Під твоїм непокірним настирливим дулом
Він гріхи перетворить на спокій і мир.
