Але не знати як тебе шукає рух
І ти шукаєш рух ідеш сама крізь себе
Дзвони в свої гілки зривай свою кору
Хай врешті пустять сік твої черлені стебла
Вони не знати як а знову зацвітуть
Вони не знати де народяться й погаснуть
І я прийду в твою тінисту висоту
І я пройду крізь тінь поміж тобою й часом
І вже не знати як нас роз’єднає рух
Він наші дні клює між хвилями й камінням
Він інеєм тече по срібному перу
І водить холоди в твої свічада сині
Розсип свої жалі хай бризнуть як роса
Хай краплі золоті розгубляться по світу
Натомляться слова у наших голосах
І бризнуть у верхи там де весна і вітер
