і ніби вчора: зима, Горгани,
вона така достобіса гарна…
ревів буран, відмовляли гальма,
і губи вабили, наче гавань,
на кризі дряпала студінь гами,
під хриплим небом і під ногами,
і сподівання, і тіні, й гамір
були тремтливі і бездоганні;
від руху знялись у літ негайно,
і - лісом-лісом, і гаєм-гаєм…
і тулить пам'ять гірку догану:
єдина втіха - і ту споганив
…а місяць жовтий, немов пергамент,
зі снігом плавився в амальгаму
