© Dolka, 23-03-2010
|
Затули мої очі снігом,
легким і білим,
як втома.
просякнися тонкою цівкою
в моєї душі комори.
Затримайся там до відчаю,
доки я не кричатиму.
Аж доки кордони спокою,
я нервами розтинатиму.
Дай дихати Твоїм диханням,
дай вірити в нейздісненне.
Я буду Твоїм покликанням,
а Ти - цнотою моєю.
Хай бісер життя розкиданий
в дитячу складеться мозаїку.
Я буду Твоєю піснею,
Ти - будеш моїм прозаїком.
|
|
не сподобалось сподобалось дуже сподобалось |
|