7-го грудня 2009 року не стало мого друга Артура. Йому було 24...
Крапля за краплею, крапля за краплею – час.
Земля кладовища крізь стопи у душу морозить.
Сходистим кроком – все вище, все далі – від нас.
Крапля за краплею – в серці – невидимі сльози.
Верхів’я тополь спалахнули вогнями – навіки? на мить?
Місяць завис над труною. ("Запам’ятайте веселим")
Піп відчитався. На хлібові сіль хрумтить.
Двічі зривався сніг – колючий, мов трощений келих.
Грудки летіли на кришку з оглушливим стуком.
Думав про інше життя. Відступав переляк.
Обійняв увостаннє – ментально.
Крапля за краплею… Сухо.
Холод. Могильна земля.
