Вітаю всіх із Днем Поезії! Про поетичне і в цих двох сонетах.
Сонет СХХХ
Читати вірша треба мати хист,
щоб кожне Слово в ритмах суголосся
злітало з вуст, неначе падолист,
і в стрій рядків барвисте тло вплелося.
Пташиний гамір, щебет, пересвист,
виття вовків, ходу крізь хащу лося –
коли зі сцени вчути довелося,
до вас звертався не читець – артист.
Шануймо Слово і віншуймо тих,
хто кожну барву, колорит чи штрих
уміє вправно слухачам подати.
Коли привітні, радісні, смішні,
сумні, гіркі, прості чи чарівні
звучать Слова – то хай мовчать гармати!
Сонет СХХХІ
Ліричний вірш – краплиночка мене,
тут все моє: журби пастельні тіні,
пістрявим птахом радість промайне –
утіхи лет в святковому промінні.
У схові тут кохання неземне
нуртується у вічному горінні,
а поруч – біль на гострому камінні
шукає марно місце рятівне.
Епітети, метафори в краплині,
видіння та гіперболи билинні,
пливуть гаї і тонуть небеса…
Сльоза натхнення звична для поета.
Летять на луки вірші та куплети,
а люди кажуть – випала роса.
