Говори
До сови
В час грози,
Коли сни
Наполохано збилися
На підвіконні.
Хрест неси
Й не проси
Ні води,
Ні судьби,
У дубів, що у двір
Позбредались спросоння.
Дар дзеркал –
Лику дар
І провиддя вівтар
Голі блискавки
В танці язицькому видять.
А тобі
Далебі
Всі вогні
Ці земні,
Під ногами скоцюрбившись,
Споночі скиглять.
Хоч живи.
Хоч жени.
А вони –
Без вини.
А тобі ще вину –
Розплескати по квартах.
Й роду в дар
Не пожар,
А води
Чи судьби
Залишити, допоки
Не вийшла ще варта.
