Вриватись і падати на порозі
Засинати сидячи над листами
Розкидати спогади по підлозі
Блукати чужими містами
Роздягатись на вулиці спекою
Натягати на пальці каблучки
Все бродити з великою текою
Й потрапляти словами влучно
Захворіти на спогад і скрикнути
Від занадто потужних істин
Це не правда, що дні можуть виснути
Зазвичай все занадто пізно
І тоді задихнутись від заздрощів
До бажання стати німою
Бо лиш ритми самотніх дощів
Мають право бути собою
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design