Не знаю скільки жити маю літ
і по собі який залишу слід,
чи буде щастя, чи опав мій цвіт,
в мирі й любові, чи немало бід.
Тихе, спокійне хочемо життя,
на жаль, закрите наше майбуття,
перетворити як роки не у сміття,
не відійти безславно в забуття.
Вчуся любити скільки маю сил,
усіх на світі, хоч не маю крил,
здається бачу, та в очах є тільки пил,
завжди порожній мій духовний стіл.
Смирення повне, що ж, стою на цім.
Стараюся прощати все усім.
Надіюсь в ясний день не вдарить грім.
Дух буде чистим – не потерпить змін.
