Здається йшов дощ. Світло
Від ліхтарів вигравало узбіччям вулиці
Здається в ту мить ми вже збиралися спати
Чи чистити зуби проти отрути
Проти терпкого вина…
В ту мить я вперше радів апельсинам
Помаранчевим апельсинам
Що стояли поруч з цукерками каракум
І повільним поглядом проводжав до низу сльози неба
Кожну краплину дощу…
Ми тоді здається навіть не вмикали світло
Просто тримались за руки і дивились один одному в вічі
Ми розуміли один одного навіть без слів
Взагалі чого варті слова. Слова наче розпис на твоїй спині
Наче паспорт обміняний на гаших
У місцевому парку…
Ти знаєш якби тоді ми ввімкнули світло стало б легше
Бо у світлі не видно облич і незалежності
Тепер ти знаєш що апельсини кислі
Я знаю що вони не теплі…
А як билось серце коли ми стояли поруч
Як було прикро коли гроші кінчались
На брендах бонд або ж честер
Повітря у ті хвилини ставало солодким
Разом нас було двоє це уже дещо
Так повторював натовп
Так повторював ти
Здається ми казали так аби не сказати ні!!!
Крок 2. Марися
Літо кінчається саме тоді коли розбиваються твої мрії
Коли двоє крокують вперед до пресвятої Марії
Коли ти казала мені на прощання що гра це наше з тобою кохання
І раптом не з того ні з сього відчинялася шахта ти обирала мовчання
Сьогодні пройшло роки по три як ти написала на моїй шиї цифри
Через декілька днів з’являться перші проліски і розкодовані шифри
Мого безглуздя твоєї втіхи що не кажи ми мали любити
Так сталось між пальців лишились шрами
Ти обрала польот. Мені лишились ритми нірвани
Зараз я часто питаю себе що сталось з твоїми крилами
Що сталося з життям яке вписувалося в кожен міліметр мого серця
За раз коли пройшло три роки
І незалежність звучить не так пафосно як тоді
Коли ти казала про своє перше кохання!!!
Крок 3 присмак аскоми
Стояли теплі травневі свята. Ти знаєш що таке травень
Запах трави і свіжого пива
Рух андеграунду під стелею хмари
Це все травень з своїми святами з своїм залишком
Радянського часу.
Викарбовував запис сумління на колінах і на сідницях
Ти писала мені листи
Писала яке чудове сонце у штатах
Як тоне манхеттен у ранкових туманах
Як грають у карти американські десантники
Що повернулись з ираку
Ти писала писала від болю того що тоне твоя незалежність
Що блядство держави поставило раком
Тих хто писав у щоденниках нариси ночі
Ти писала і капали сльози
ти знала що тут не краще
ти знала що тут тебе ніхто не зустріне
навіть якби ти сильно просила
крок 4 мир мирного блуду
ти випила на ніч таблетки?
Ні, чому ні
Як ти могла не випити кляті таблетки?
Ти зараз накуряна в дупу
Я п’яний і хворий снідом
Як ти могла не випити янголів втіхи
Ми ж двоє калік ми руйнуєм клітини
Господи боже мій ти знала що ти вагітна
Ти божевільна ти не уявляєш що таке жити
Ти не знаєш що означає померти
Що ти скажеш йому коли він скаже тобі мама
Що ти скажеш коли він спитає що означає любити
Ти йдеш кажеш що здали нерви
Які нафік нерви ти їх давно порвала
Ти давно забула де твої мрії
Куди ти ідеш ти вагітна моєю хворобою
Ти не можеш просто так піти бо врешті решт
Ти знищила своє серце…
Крок 5 ранок починається коли помирає тиша
Ти зайшов до моєї кімнати на шпильках
Почав розказувати про свої депресивні прогнози
Цитував мені откровєніє і дививився на ліхтар
прижмурюючи праве око
ноги тремтіли твої від втоми
кістки давно почали гнити від втрати
я знав що ти можеш
ти знав що можу я
ти часто казав крізь сльози де починається тиша
і з посміхом питав що керує тілом
що керує мозком?
«ми витримали прихильність фанаток
ми не сконали під матами професійного спорту
ми вижили бо кращі селекціонери сходу вирощували наш спокій
кляті татари кляті вузькоокі азіати
ви ж сидите у калюжі
єдине ваше досягнення гола смердюча
свобода і незалежність
в крадених акемах
які стискають дитячі пальці... – ти замовкав.
Забивши косяк продовжував
Ось моя революція
Ось вам усім хто торкався мого чола
Ось вам…бери і ти…» - ти передавав мені косяк
І дивився на місто яке зустрічало ранок
Крок 6. пил на чолі Ісуса
Ми сконали у власних інтерпритаціях сьогодення
Між нагромадження власних сторінок зради
Коли підіймалися високо в небо
Ніхто не молився богу
Коли заряджав патрон
Ніхто не ішов в дорогу
Коли відчував прокльон
П’ять ран на тілі одного
За прихильність духа святого
За не здійснений понт
Лиш декілька каверзних міфів
І дещо у грудях живих
Так би мовити промінь
На спасіння у гріхів…
Крок 7. Нібито жити в останнє
Повне блакитне небо порожній келих вина
У грудях шоста струна у ріп’яхах голова
Встаєш протираєш очі
Ковтаєш поволі о два
Ти вирізав усі свої нерви
Ти записав на папері пароль
Сконала твоя незалежність
Зітреться з часом штрих код
Біль виникає з тиха
Коли відлітають думки
Ти лишаєшся в тиші
І бачиш тільки вогні…
