Вітер північний лиже обличчя
Я посміхаюсь йому.
Можна зробити так, щоб забути
Хвойду зі свого сну.
Але цей захід – то не мій вихід
Бо маю йти до кінця.
До кінця світу, з осені в літо.
В трупа забрав гаманця.
Холодні ноги в пилюці дороги,
Серце в грудях колота.
Цнота у мозку? Ну, мала, спробуй!
Скальпель міцніше тримай!
Ти промахнулась… Чи помилилась?
Замість поріза – засос.
Якщо вже тягне, може насправді
То не є гра, а – всерйоз?
Вітер північний з тобов буде ніжний
Його про це попросив.
День тривав третій, з вітром летів я,
Сім залишалося днів.
