що літні мешти не каші хочуть, а взути ноги мої поблідлі, - ти знаєш, березню, знаєш точно, та ось ревнуєш мене до літа.
ти знаєш, березню, ти багатий: у тебе є і дев*яте, й восьме. хоч восьме - так собі, просто дата для тих, що літа не хочуть досі і хвалять весну за те, що крАсна (хоча насправді - сірясто-сніжна). я витягаю з шухляди праску, а з шафи - блузку і босоніжки. вплітаю в коси червону стрічку...
ну що ж, до стрічі.
сердечно,
Ганна
(в додатку - фото в обнімку з січнем,
який ще більше
від мене
тане)
