Ти прилип до мене, як жувальна гумка,
Так давно, що я не відчуваю смаку.
Твою сірість не заховаєш в сумку,
Ти мені нагадуєш скаженого собаку.
Липкість рук, що прагнуть все забрати,
Що трясуться так нервозно й гидко...
Твої вії схожі так на грати,
Із під них очей майже не видко.
Надоїло це сліпе блюзнірство
Із яким ти граєш роль у п'єсі .
Плин думок твоїх - це просто безувірство,
З яким п'яний піп читає мессу.
Віддеру тебе ножем спокою,
Загорну у білую серветку,
Викину думки в смітник з тобою,
На харчі додам тобі монетку.
