|
|
| Авторів: |
2698
|
| Творів: |
51558
|
| Рецензій: |
96010
|
|
|
|
Код:
|
|
|
Ошибка при запросе:
INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 2176, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '18.118.144.109') Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed
|
Художні твори
Поезія
Балада
|
|
|
| © Яна , 06-10-2006
|
Вона сиділа біля моря
І сумно так дивилась в даль –
Душа ридала, вила з горя
В дуеті з хвилями… Печаль…
Уже минув аж рік по тому,
Як залишилася сама.
Туга німа немає втоми, -
Жорстока тітка зла вона.
Ніяк не дасть його забути,
Перепочинуть від жалю.
Вона ще мріє повернути
І виправить долю свою.
А сталось так: вода забрала
Його у Неї назавжди…
Як жити з цим, - Вона не знала
Тонула в морі від біди!
А вітер злий все гонить хвилі
І підіймає до небес,
Та море піниться, мов в милі,
Той смуток й до тепер не щез…
Навіщо це життя без нього,
Якби ж це серце горе з'їло?..
І смерті знов благає в Бога –
Молитву шепче вже не сміло…
Та що ж це?! Хвилі розвернулись, -
Там світить марево ясне…
І руки крильми розгорнулись:
Вона туди всю біль жене.
Тече вода бурхлива, пінить
Морозом ранить до кісток, -
Вона не чує, тільки молить:
"Ось він, щасливий той місток…"
У безвість тягне далі й далі,
Усмішка сяє на устах…
"Там тільки щастя, без печалі…
Все буде добре, мов у снах…"
Уже в останнє хвиля зняла
Як пір'я, легке юне тіло.
"Тобі останнє я віддала …
Та жить без тебе я не сміла".
|
|
|
| кількість оцінок — 0 |
|
|
