| © Володимир, 09-03-2010
|
Геть звідси ненормальні психи,
Ви глузду зводите мене,
Від мене дістанете на горіхи,
Якщо не покинете мене!
Скільки можна бити в скроні,
Сміятись по дитячому, а потім в ліс,
Скільки можу стискати я долоні,
Від ваших вибриків і кіз!
Це Ви, не я у Вас в полоні,
Коли захочу знищу Вас,
Предстану я - Іваном Грозним,
Рука дотягнеться до Вас.
Попереджаю не заважайте жити,
Нормального немає відчуття,
Коли зі мною починаєте Ви говорити,
На світ лягає, якась чорна мла.
Від Вас, я починаю вити,
Сідати в вечорі пищать,
Рукою по аркушу водити,
Слова з під неї аж кишать.
Доводите, до такого стану,
Що бачу в вечорі я Вас,
То на картинках, то по теле екрану,
Ніде сховатися від Вас.
Немов п’явки Ви пристали,
До влади даної Вам,
І так на нервах мені награли,
Що здивований я сам.
І де ж сховаєшся, коли засіли,
Не мов занози у душі,
Ті, що мозок їли,
Шевченку і Пілатові.
|
|
|
| кількість оцінок — 0 |
|
