аргонавте звитяжний
цей потяг везе до колхіди
непрогріте купе
цигарковий у тамбурах дим
і у двері вриваються протяги наче шахіди
і манячить світанок на сході
руном золотим
лиш купити квиток
за останні свої із заначки
і почнеться майбутнє
з відривом від дому та справ
не забудь
проминаючи агломерації та водокачки
помахати рукою всім тим
хто на тебе донині чекав
обмаль знаків душе
в лабіринтах вселенського квесту
хай зі смертним кінцем
неподібним цілком на міфічний лубок –
обираєш один з варіантів
пройти його з честю
і лишаєш при вході
злинялий запрілий клубок
***
ти сиди в цій норі
соломинкою штрикай джин-тонік
жестом цим
ненавмисно
серце проколюй мов шпагою
із невдалих сімей
з цих зруйнованих архітектонік
проростають підчас
неймовірно живучі пагони
репетиція –
це не театр
і не гра – тим менше
демоверсія
плівка
пожовкла й затерта до дір
в експозиції гинув герой
кишеньковий такий суперменчик
і його альтер его
качалося долі
як зранений звір
аргументи життя
нездоланні як кулі аркади
вони трощать мішені
а ті як на подив живі
рвані дублі
порізані й начисто витерті кадри
першу версію – в кошик
ресурсів напевно не стане на дві
