Давай слухати море
І більше не битись
Дві ракушки –
твоє і моє вухо
І ми вже десь в липні
Ти посміхаєшся.
Згадав вечірні розмови
Я посміхаюсь –
як мило що ти згадав це
Давай слухати море
Воно трьох статеве
Ти так казав
І найсексуальніше -
так люди говорять
Хоча мені байдуже
Основне – воно моє…
Ще трошки і ми почуємо чайок
Ти їм кидав наші фрукти
А вони лякалась
«Так і ти, - це вже до мене
я подаю тобі руку,
А ти втікаєш,
Боїшся неволі, а це просто так.
Давай слухати море, мала
Там щось більше
Ідилія сильних людей
Що звикли боліти
Ти була нестерпно проста
А я ненав»язливо хворий
На твої невмілі прости
На твоє захоплення горем
Пацьорка, давай намалюєм картину
На ній буде все – дві ракушки й море
Я все пробачив, і вітер у спину
Лиш серце лишилось ненав'язливо хворе…"
