Лист до віртуального янгола:
Друже мій, ця затяжна зима - як чорно-білий світ,
де все розділено навпіл - на два ворожі табори,
де все поділено на рівномірні споживацькі порції,
де до нудоти пережовуєш уніфіковані шматки
реклам, бігбордів - і їси-їси, не думаючи чи іще єси -
й випльовуєш з мізків стереотипів згустки-постріли..
Оскаженілий вітер, лід - як агресивних слів торпедизація -
сховатися б від них, та відступати далі нікуди -
і так уже в блокаді внутрішньої еміграції -
даремне висилання в етер "SОS" сигналізації -
сьогодні, як і вчора, вже укотре спалено листи
до адресатів без адрес і сподівань на відповідь..
Мій віртуальний янголе, може, все-таки колись
проступить давній символ крізь пергамент стін,
розгойдаються арки кам´яних мостів
дугою райдужною понад задзеркаллям криг,
i випурхнуть зі стели в небо мармурові янголи -
і лусне серце з льоду, вибухне як динаміт -
розлиється жива ріка на береги,
де на однім ще я, а на другíм - вже ти..
